ЗАГОВОРИ, ЗАМОВЛЯННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ГОЛОВНИМИ ПОДІЯМИ

Весільні замовляння.
Як прикрашали весільне дерево-гільце, співали:
Ми вілечко вили, Край зіллячко клали, Руту-м'яту червоную та калиноньку Ще й рожевії квіти, Щоб любилися діти. (В .К. Борисенко. Весільні звичаї та обряди на Україні.
К„ Наукова думка, 1988, с. 64).
Ой ми вбрали деревечко Тими калачами, Аби наші молоденькі Були багачами.

Від лихих очей.
Лихим очам да сіль да печина, Що ти нам, то й тобі: Якнам добре так і тобі хай добре; Нехай буде добре і тобі і нам!»
(Этнографическое обозрение. М., 1891, № 1, с. 173).

Від припадків епілепсІГ.
Вийшов золотий чоловік s золото? церкви
1 йшов на золоту гору у золотім вбранні і здибав його
(ім'я хворого).
Падає він на коліна і просить золотого чоловіка: Золотий чоловіче, прошу тебе, вижени з мене злу хворобуї Вере золотий чоловік (ім'я) за руку і веде перед
Пречисту Діву
Аби Пречиста йому сказала, який йому лік дати від злої
болі
Пречиста Діва дала йому золотий меч, золоту трембіту, золоті долота.
Погану хворобу золотим мечем відрубать, золотими до­лотами видовбать, золотими трембітами — витрубить. (Iotaну біль болючу, колючу поніс лісами, камінням Щезла-пропал а дурна хвороба
Бере золотий чоловік (ім'я) праву ручку, Сус Христос — sb ліву ручку.
Повели Його до святої церкви, завели в один бродок — по коліна,
В другий бродок — по пояс, в третій бродок — по шию, Обмилн від злої хвороби, завели до святої церкви Засвітило сонечко в личко, а місяць в потилицю; Взяв Господь Бог хусточку, обтер (ім'я) від дурної болі.
(Там же,

Для збільшення покорму у породіллі.
Колодязю Авраме, в тобі вода прибуває Із гір і з долин і з усяких країн. Прибудь (ім'я породіллі) у груді покорму. (Записи Н. К. Гаврилкж, опубліковано в «Етнографія Києва і Київщини». К., Наукова думка, 1986, с. 214).

 Заговорити зуби.
Робити це краще на молодик. Звертаючись до міся­ця, примовляють:
- Місяць, місяцю, чи болять в тебе зуби?
Ні, не болять, ні не Щемлять.
Нехай же і в мене, раба божого моленого,хрещеного
і не болять, і не щемлять.
(Зіпчсйио Г. Бондаренко в с. Острів'я Любошірського р-ну Волинської обл. від Б or у ти Є. І.)

Кров зупинити.
Посіла дівча рожу на камені Рожа не зійшла
В раби божої хрещеної моленої (ім'я) Кров (з такого-то місця) не пішла. Летіло три пташечки через ліс, через поле, через сине
море
Одна пташка стала калнницю клювать
Друга — пісеньку співать, третя стала
В чоловіка (ім'я) шовковой ниткой рану зашиватьКров оста нов л ять.

Знахарка бере дитину на руки і з поклоном, звертаю­чись спочатку до ікон, які є в хаті, каже:
«Вам хороше стояти, нашій дитиноньці кріпко спати!
Дай, Боже, переспати, здоровеньким стати, Божу волю мати, само себе забавляти».
Тоді, звертаючись до столу:
«Тихо стіл стоїть, тихо хліб лежить, Під столом земля спить, тим сном
поздоровляю,
Крик ізик відбиваю».
Нарешті, звертаючись до порога:
«День добрий тобі, дубеї На тобі, дубе,
крнкливець іплакснвець;
Ти крикливець собі, дубе, забери,
а сон кріпкий приділи.
Тобі, дубе, кріпко стояти, а нашій
дитиночці кріпко спати!»

Од нічниць (безсоння нервового походження).
Кури, курині беріть ночниці Пристрітнії, приговорнії, надуманіїОд кого стала, щоб перестала.
(Там же).
Набрати води з дев'яти криниць, по дев'ять разів з кожної, вкинути у воду дев'ять вуглин з вогню, напитись, умитись навідліг (вверх) і примовляти:Щоби te у мене так пропало Як щезає роса від сонця у вечір І рано до схід сонця. Волу після миття потрібно було вилити на роздоріжжя.
(В. Шухевнч, Гуцулыцина. Львів, 1908, ч. V, с. 249

ід вивиху.
По Сіянській горі по шовковій траві їхав святий Єгорій на сіром коні Там кінь спіткнувся, в раби божої (ім'я) сустав
звихнувся
Сустав, сустав у (ім'я) жилочки, косточки
на место постав Святая Матір Божа, святая невеста, Постав в рабибожої (ім'я) в ночі косточки,
сустави на место, (Записано Г. Бондаренко в

Від ломоти, викликаної вітром.
Знахар чи знахарка, примовляючи замовлення, пере­ступає через хворого і хреститься. Йшла Мати Божа золотим місточком, з золотим ціпочком Дванадцять ангелів, Євангелісти, Храністи, Продайте меча з правого плеча
Бабі (діду) подати, хрещеному (ім'я) присікаті Щоб не лемило, не палило, щоб не боліло, щоб з ніг не валило.
Тричі по тричі присікаю, вирубаю ізарубаю!

Від пристріту у дітей.
Не мій дух — Божий Дух, я цей пристріт витворяю
Із голови, із рук, із ног і на вітер од сил а ю
З хати — димом, а з поля вітром
на лози да на трипези!
Після цього потрібно було помолитись «Огченаш» і «Богородице Діво»; злизати дитині з лоба, з брів, тричі сплюнути і сказати: «Скачи да не лічись!»
(В. Кравченко. Звичаї в селі Забрідді, Житомир, 1920, с. 77)

Заговор від усіх хвороб.
Не я приступаю, Господь приступає, не я помагаю, Господь помагає
Рабі божій (ім'я) болезнь замовляє, прошу тебе болезнь, чи ти з праці, чи з досади,
Чи з буйного вітру, чи з пристріту чи з лихих людей
наслана, чи ти Господом Богом дана,
Прошу тебе, болезнь, ручок, ножок не крути, не томи
по костях не ходи, по тілу не ходи,
По жилах не ходи, жил не щеми. Раба божа (ім'я) до
церкви упадала
Клячіння вибивала або матінка божа болезнь прибивала.
Йди собі де сонечко не гріє, де вітер не віє,
Ангели божі, заступайте,— (ім'я) з біди визволяйте!

Заклинання проти чар.
Во Ім'я Отца нашого, Іісуса Хрнста, амінь!
Заклинаю Шй, чарівниці, чаровники, силою Тройці
ИресвятоТі
Заклинаю вас перед Христом І мукою і збавители мого /' у.. Христа, ку прийняв на древі хреста святого для збавленій нашого;
Заклинаю вас колотою раною, яку копіє м пробо аси ио збавктвлвві нашому, на хресті вися тому. Заклинаю вас моццю рани Його пренайсветішої в раме­нах на три пальці глубокой і трьох в вставляющихся ноєгей од тяжкого ношення Хресті святого. Заклинаю вас перед бичоалииям І су с а Христа терновою короною і кров'ю його преиайсвитішою, смертю гіркою, яку прийняв для вбавлення нашого. Заклинаю вас через болвані пренайсвятішої, которії мала через тяжкий Пренасвятішої Матері смуток, котрий мала, коли тіло шрешмйсвятіше і хреста знятоє через Іосифа І Някодяиі, пестовала.
Зяклииаю вас через святое звеселеніє пренайсвятішої.
Заклинаю вас через святих херувимів і серафимів, котрі волають; свят, свят, свят Господь Саваоф, сповнись небо і земля хвали Лоро: збав мас, котрий єсть на небесах, віджени від нас всякії сатанськії злості, заклинаю вас через молитви святійших патріархів, через заслуги святих пророків, через причину святих апостолів, через мученіє ' литих мучеників.
Сатани проклятії і тебе, старший Люцифере, котрий маєш соць (силу) над всіма сатанами в пеклі абись розказав всім сатанам лідвластним в пеклі тим недопомагати чарівникам і чарівницям.
Поприсягаю вас на суд страшний перед суддею страшли­вим, щоб не зважились перешкоди чинити, котрий вам пекло звоював і отців святих вивіз з тьми пекельної на свое святее з мертвих Воскресіння. Під тією страшною присягою і титулом його страшного суду абисьте не ва­жили перешкоди чинити на моє здоров 'є і тим всім, котрі мешкають • дому моєму або в котрому я зостаюсь і гостину от правують, і тим котрі ся вечвтують знамен іем хреста снятого.
Під тою тоді важкою присягою абисьте не важали в довгу, в коморі, в гумнах, в оборах, в стодолах, в пасік я х, лайках, полях, в ставах, g сяжавках, в горшку
Eком, і горілці, Є пиві, во всіляких трунках і в І моєму, котре од Господа Bora маю позичене, шкодити я* можуть, тес приказую моццю бога псємогу*чого/
п
Вія Хреста господнього відбігайте сторони противні,
Хресте Господній сохрани ми, хресто Господній спаси мя. Буде ім'я Господнє благословенно вілиияі і довіку,
(З документа xvii аг. опубліковано ВЧ ляиковця «Этнографическое обозрение. М., іШ, J» % e, ті—74).

. Народження дитини.
Як були важкі роди, посилали до попа, щоб одчинив в церкві царські врата, а бабабранка вдома молилась:
Царськії врата, одчинітеся, А ви, кості смиреннії, розпилітеся, Чи младенець, чи млалениця, Пора вже на цей світ родиться.
(В. Кравченко. Звичаї в селі Забрідді. Житомир, 1920, с. Вб).
Щоб благополучно пройшли пологи, баба-повнтуха
МОЛИласьг
Сой Пресвятої Богородиці
Заснула Пресвятая Богородиця-Діва на горі Осіян-ській, а на землі СвятиянськІй.
Приснився їй сон — Прийшов ДО єї І су с Христос:
—    Мати моя, прелюбсзная, чи ти сниш, чи ТіК лежиШг
—    Заснула, Мій Синку, приснився мені сон, то Я би* чи л а Тебе туменного і умертвенного, і погребеННОГОі
Що Тебе жидн спіймали і на хресті розпинали, І крой Твою по Всім світу розливали.
Падало з Тебе тіло, як В Древа кора, кров Твоя пресвятая струнами йшла.
—    Мати моя, прелюбезна, не єсть ТО СОН, ТО    Ісгии пая правда. У неділю рано там сонечко сходить, тям пре­святая Діва по небі ходить, свого Сина за ручку водить.
Повела його на всюночну, з всюночної — на утреню, а з утрені — на службу Божу, а з служби Божої — на море.
А на морі білий камінь, а на тому камені — церква.
А в тій церкві Ісус Христос лежить, голову склонив і руки зложив.
Прийшов до його Петро-Павло: «Ісусе наш, прелю-безний, як Ти лежиш, і голову склонив, і руки зложив, і своїх п'ять ран отворив».
«Петро-Павло, не дивіться на мою муку, да візьміте хреста в руку,
да йдіть закажіте по всеньком світу,—
хто цей сой буде говорити, то буде легко на цьом світі
жити,
і не буде ні в огні погорать, ні в воді потопать,
і не буде без сповіді і без сакраменту тяжко конать.
Зойдемо з неба і візьмемо душу до царства небесного, (хоч) будеш мать стільки гріхів, як на небі звіздів, а в морі — піску, а на дереві — листу.
Хто цей сон буде говорити, нихай же говорить в чет­вер — при вечері, а в п'ятницю — при пості, а в неділю — при обіді,— то дасть йому Господь на тіло здравіе, а на душу спасеніе, а грехов одпущеніе на векі веков.
Амінь,
(Там же, с. 85—86).
Коли дитині зав'язували пуп, баба-пупорізка примов­ляла:
Зав'язую тобі щастя і здоров'я, і вік довгий, і розум добрий.

 Од крикливців (коли немовля сильно плаче). Реко­мендувалось винести дитину на вулицю і замовляти
там:
Ліс, ліс-лебедин, у мене дочка — у тебе син. Посватаємось, побратаємось, на сонливці поміняємось. Я тобі дам крикливці, а ти мені дай сонливці, бо вже своє напалося і нагулялося, а моє накричалося і напишалося. (Записано О. Боряк в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського р-ну
Черкаської обл, від Таран Д. В.).

Щоб породілля швидше поправлялась, баба-повнтуха
йшла до колодязя, набирала води з приговором:
Вечір добрий, земля Тетяна, вода Оляна. Дай мені води од усякої нужди і біди. Омиваєш ти луги, і береги, і все чисте поле, омий ти хрещену, народженну (ім'я).
(Там же, с. 215),
Побажання дитині на хрестинах:
Хай ваша онучка (онук) велика росте,
да здорова буде,
до діла прикидлива,
а людям завидлива,
до людей щебетуха,
а хлопцям (дівчатам) хохотуха.
(Записано Г. Бондаренко в с. Семенягівка Чернігівського р-н





Заработок на кликах