Таємна сила слова.
Хто з нас в дитинстві не мріяв опинитись на місці улюбленого казкового героя? Особисто мені найдужче хо­тілось побути отим мисливцем, який, врятувавши еіл смер­ті змію, отримав чудесний дар — став розуміти мову пта­хів і рослин, всього сущого. І, здається, мрія моя здійс­нилась, коли я стала вивчати давні заговори, замовлян­ня, заклинання. Читаєш щось иа зразок «На морі, на окіяні, на острові Буяні стояв дуб, під тим дубом—ли­повий кущ, під тим липовим кущем — чорная руна, на тій чорній руні сиділи змія-скоропєя. Ти, змія-скоропея, уйми своїх лютих змій: зелений, дугових, трав'яних, зо­лотих, золотохвостих...> — і здається, що з тобою розмов­ляють ліс і воля, звірі і світил г небесні. Цікаво, що в ес­тонському фольклорі цей жанр так і називається — «змії­ні слова».
Заговори, замовляння, заклинання —одне з найціка­віших явищ духовної культури народу, справжні дорого* цінні перлини душі народної. Збережені ними уламки давніх вірувань і світогляду людини, їх неповторна пое­тичність і музика в усі часи привертали до цього архаїч­ного жанру увагу дослідників. Зростаючий в наш час інтерес до традиційних форм народної культури викли­кав небуваний попит на видання з фольклору, етнографії, народного мистецтва. Що стосується, конкретно, загово­рім і замовлень, то інтерес до них пояснюється іде й мож­ливістю їх практичного застосування в народній медици­ні, психотерапії. В зв'язку s цим вважаємо необхідними кілька коментарів.
Мова, слово — одне з найбільших досягнень людства. На вірі в магічну силу слова базуються всі побажання І прокляття. За принципом «що сказано — хай збудеться»
складені всі заклинальні формули. Деякі з них стали
ЗВИЧНИМИ І ДІЙШЛИ ДО НАШИХ днів м8йжє  в   НЄЗМІННОМу
вигляді: «Доброго дня!», «Спасм біг», «Помагай біг». Інші, маючи вузьку сферу побутування (знахарство), були відомі тільки посвяченим. Знахарі — народні ціли­телі широкого профілю (лікували травами, були косто­правами) — були поважними в колективі людьми. Безко­рисливість, чесність, сумлінність, збереження професій­ної' таємниці—риск, якими вони справедливо пишались. Заговори та замовляння як важливий складник лікуваль­ного процесу передавались тільки у спадок дітям або учню. Критерії відбору учня були досить високими І ЗНИ­ЗИЛИСЬ тільки з падінням престижу професії, коли поси­лились гоніння на ашлхарів (волхвів) церквою. Недопу­стимою впажалась передача цих знань поганій людині, в «погані руки».
Переважна більшість інформаторів, опитаних нами в експедиції, повідомили, що свої знання вони отримали від,одного з батьків невдовзі перед Гх смертю, менше — під старця прохожого, навчились у іншого. З розповідей сучасних знахарів, майже всім їм вищими силами був поданий якийсь знак їхньої особливості. Увісні чи наяву з'являвся сам Бог, святі. За існуючими вимогами, справ­жній знахар (знахарка), щоб бути в силі («правдивим» дідом, бабою), має попередньо заручитись підтримкою вищих сил, дотримуватись посту, утримуватись від ста­тевих зносин, крім неділі мати ще один «обітний» день, в який повинен відвідувати церкву, за допомогу убогим і бідним не брати плати.
У вжитку найбільш відомих сучасних знахарів — де-сяток-півтора замовлянь, менш відомі- обходяться трьо-ма-чотирма. Найбільш популярні заговори від уроків, при­стріту, бешихи. Кожне вимовляння супроводжувалось, як правило, певними діями, мали значення час і місце вико­нання. Повторити заклинання потрібно було три, сім або дев'ять (в особливо тяжких випадках) разів.
Людини, яка жила в ладу з природою, шанувала її сили, стихії, намагаючись повернути їх собі на користь Вважалось, що ласкавим словом, підношенням їжі — пи­рога, куті — можна було заклинати весну, власкавити мо­роч і бурю. Нашим далеким предкам в світі, що їх,оточу­вав, була знайома кожна травинка, все мало своє ім'я.
«Здрастуй, лісе Авраме, земле Тетяне, водо Ульяне!» — так колись, як зі своїми знайомими, вітались а цими сти­хіями. І тому, коли людина хворіла або щось загрожува­ло П благополуччю, за допомогою звертались також до них: до вогню, води, вітру, землі. Вода і вогонь очищали тіло І душу, вітер міг віднести хворобу далеко.
В заговорах також часто згадуються металеві пред­мети: ключі, ножі, мечі. Освоєная металів було перелом­ним моментом в історії людської культури, тому перші металеві вироби стали священними, набули магічного значення. Вважалось, що фізична властивість предмета (його здатність різати, сікти, колоти) дійсна і в перенос­ному смислі: ним можна відсікти хворобу, вколоти недоб­рий погляд. Щоб запобігти зуроченню, рекомендувалось носити з собою якийсь ріжучий чи колючий металевий предмет (згадаймо всім відому шпильку, яку чіпляють малій дитині).
З давніх замовлянь встає перед нами поганський світ з поклонінням вогню, лісу, рікам та озерам, космос язич­ника з центром світу на загадковому острові БуянІ, де росте дуб — міфічне світове першодерево — священне де­рево древніх слов'ян, і тому ще один оберег — дуб, на­віть коли він не в лісі, а вже у вигляді дверей.
Кількість предметів, які потрібні при заклинаннях, по­трібна кількість замовлянь — як правило, 3, 7, 9 — магіч­ні числа, що виражають просторово-орієнтаційні уявлен­ня наших предків. Силою всіх відомих їм оберегів, пев­ним ритмом заговору, який, безперечно, діяв на підсвідо­мість, знахарі намагались впливати на хворобу, ласкаво звертаючись до неї, щоб виманити з людського тіла ( відіслати в місця непроходимі.
Особливою увагою користувались домашні тварини. Кожна корова мала не тільки власне ім'я, але, виявляє­ться, ще й своє прізвисько, в залежності від того, в який час доби вона народилась. Бджоли вважались святими комахами і глибоко поважались за працелюбність. Тому і на корову, і на бджіл намагались вплинути також і си­лою слова.
Два тисячоліття існування християнства істотно впли­нули на зміст замовлянь. Імена язичницьких богів замі­нили іменами християнських святих. Обов'язковим перед початком багатьох замовлянь зараз вважається читаним популярної молитви «Отче наш». З'явились також нові заговори — віршовані апокрифи, тобто народні перекази біблійних сюжетів. Часто для посилення лікувальної дії
замовляння вводився подвійний ряд оберегів: І ЯЭИЧ-
'^шІти^ІвомтілесМ недуг», колись ве забувіли і
non мушу Найснльнішим. душевним почуттям в усі часи яклжлі іось кохання, то дарувала безмежне щастя коли ovio взаємним і приносило неймовірні страждання за ко-ханнм без взаємності. Через те і збереглось надзвичайно багато любовних замовлянь. Наші предки сприймали лю­бов ви могутню стихію і иамагались вплинути на неї си­лою рівних їй природнії стихій —сонця і місяця, води, вогню і землі А оскільки почуття завжди були справою делікатною, то знахарі неохоча брались за «присушуван­ня»—хіба що для зміцнення родинного ладу або щоб повернути хлопця, що покинув дівчину яку любив, рап­тово охолонувши до неї. Приворожити дівчині хлопця, що на мав і не має до неї ніяких почуттів (і навпаки — дівчину до хлопця) вважалось гріхом. Жити з такою «примученою» людиною було важко.
В добірці наговорів, що пропонується вашій увазі, представлені всі різновиди цього жанру: від найбільш архаїчних, що існували в ритуальних формах, таких, як закликання весни, дощу, до найбільш пізніх — заговорів проти чар любовних.